«Пам’ятаймо минуле заради майбутнього»; «Пам’ятаємо. Сумуємо. Шануємо...»
Жива людська пам'ять не старіє з роками, не тьмяніє. Вона стукає в наші серця дзвонами Хатині, попелом концтаборів, солдатськими обелісками. І поки існуватиме рід, існуватиме і пам'ять, бо без неї немає майбутнього. Минуть роки, змінюватимуться покоління. Настане той час, коли зовсім не залишиться живих ветеранів війни, але зостанеться пам'ять про них, про їхні подвиги, про ту страшну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю. І від нас усіх залежить, щоб це залишилося в пам'яті прийдешніх поколінь.
Вже 70 років відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це небагато, а для людини — це майже все життя.