19 березня 2015 р. відома українська поетеса та письменниця Ліна Василівна Костенко святкує свій 85-річний ювілей. Здається, немає людини, яку б не зачаровувала поезія Ліни Костенко. Незважаючи на вік, вона і досі щира та безкомпромісна, відверта і вольова. Характер письменниці гартувався ще змалечку, адже їй довелося пережити страхіття війни та заслання батька. Та, незважаючи на викрутаси долі, вона завжди твердо стояла на своїй позиції.
Поетеса своїм життям і творчістю засвідчує непохитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію завжди виражала прямо і відкрито: «... не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».

 Сьогодні Ліна Костенко — автор понад десяти поетичних книг, серед яких: «Мандрівка серця» (1961), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Вибране» (1989), «Річка Геракліта» (2011), «Мадонна перехресть» (2011); історичних віршованих романів «Маруся Чурай» (1979), «Берестечко» (1999), прозового роману «Записки українського самашедшого» (2010) тощо.

 Життя іде і все без коректур,
 і як напишеш, так уже і буде.
 Але не бійся прикрого рядка.
 Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
 Не бійся смутків, хоч вони як ріки.
 Людині бійся душу ошукать,
 Бо в цьому схибиш — то уже навіки.

Твори української авторки перекладені на багато мов світу. Вони неодноразово входили до закордонних антологій і збірників, а також видані окремими книгами.
 Ліна Костенко — справжній майстер художнього слова. ЇЇ поезія — це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові, її творчість  — визначне явище в українській літературі новітнього часу.

Я вибрала долю собі сама.
І що зі мною не станеться —
У мене жодних претензій нема
До долі — моєї обраниці.