В наш час аварії, катастрофи, стихійні лиха почастішали через активне використання продуктів науково-технічного прогресу. Але ще не всі люди, котрі обслуговують техніку, сумлінно ставляться до своїх обов’язків. Ці біди нерідко призводять до загибелі великої кількості людей. В ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих беруть участь організовані й оснащені технікою групи людей, що називаються формуваннями ЦО. Вони рятують людей у мирний час. ЦО покликана рятувати людей і у воєнний час, якщо противник застосовує сучасні засоби нападу. Успішно вирішувати ці завдання ЦО може спільно з воїнами Українських Збройних Сил. Тому кожен учень повинен уміти діяти в таких умовах, знати і вміти використовувати засоби індивідуального захисту.
У Законі України ,,Про цивільну оборону України” від 3.02.1993р.” говориться, що:
,,Кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та гарантування забезпечення реалізації цього права”.
Завдання цивільної оборони:
•    Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат  вразі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
•    Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
•    Захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій;
•    Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
•    Організація і проведення рятувальних та ін. невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;
•    Створення систем аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності для сталого функціонування в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів.
Надзвичайна ситуація – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, що спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних.
За походженням надзвичайні ситуації класифікують наступним чином:
1)    НС природного характеру;
2)    НС техногенного характеру;
3)    НС соціально-політичного характеру;
4)    НС воєнного характеру.
НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях тощо.
НС соціально-політичного характеру пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.  
НС воєнного характеру пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.
Захист населення –  це створення необхідних умов для збереження життя людей у надзвичайних ситуаціях.
Головна мета захисних засобів – уникнути чи максимально знизити ураження населення (Слайд 10).
Основні засоби захисту населення:
•     попередження населення про можливу загрозу виникнення НС;
•     оповіщення населення про НС;
•     виявлення обстановки в осередку ураження і можливий вплив на населення вражаючих факторів;
•     укриття людей в пристосованих для захисту населення приміщеннях виробничих, житлових і громадських будівлях, в спеціальних захисних спорудах;
•     використання засобів індивідуального захисту органів дихання і шкірних покривів;
•     регламентування життєдіяльності населення в умовах зараження;
•     проведення заходів медичного захисту;
•     евакуація населення із зон НС;
•     ліквідація наслідків НС.
Головне для людини – це знати, як поводитись у надзвичайних ситуаціях. Саме в цьому полягає основна мета ЦО. Тому кожен школяр повинен  знати і вміти, як поводитись в таких умовах, які засоби індивідуального захисту використовувати.