Мета: розширити знання дітей про звільнення рідного краю від фашистських загарбників, формувати активну життєву позицію, почуття відповідальності за долю Батьківщини, виховувати повагу до ветеранів.   

Хід виховного заходу:
«Пам’ятаймо минуле заради майбутнього»; «Пам’ятаємо. Сумуємо. Шануємо...»
Не забувайте незабутнє       
І не знецінюйте коштовне.
Л. Костенко
І. Організаційний момент
II. Прослуховування пісні «Балада про солдата».
III. Підготовка до визначення теми виховного заходу дітьми.
 - Діти, про що йшлося у пісні? Як ви гадаєте, чому сьогодні годину спілкування ми розпочали такою патріотичною піснею?  

IV. Повідомлення теми та мети виховного заходу вчителем.
- Сьогодні ми будемо вести розмову про події Другої світової війни, про визволення нашого рідного міста Шепетівки і тема заняття звучить так «Пам’ять – вічна». Запишіть, будь ласка, тему виховної години у щоденники.  Епіграфом до нашого виховного заходу будуть слова Л.Костенко.
-А як ви розумієте даний епіграф?   

V. Мотивація виховної діяльності.
- Діти, а чому знову і знову ми повертаємося до тих трагічних сторінок нашої історії ? (Відповіді учнів)

VI. Робота по темі заняття
Слово вчителя.
Почуття патріотизму – основа духовного життя кожної людини, її прагнення до волі та процвітання своєї країни. Патріотизм становить одну з найважливіших складових частин національного світогляду і поведінки людини у її ставленні до рідного краю, Батьківщини, свого народу. І сьогодні ми будемо з вами говорити про тих, кого заслужено називають патріотами, хто кував перемогу у грізні роки війни. А зараз переглянемо відеопрезентацію про трагічні події Другої світової війни.
Перегляд відеопрезентаціі про подіі Другої світової війни
1 ведучий.
Жива людська пам'ять не старіє з роками, не тьмяніє. Вона стукає в наші серця дзвонами Хатині, попелом концтаборів, солдатськими обелісками. І поки існуватиме рід, існуватиме і пам'ять, бо без неї немає майбутнього.
Минуть роки, змінюватимуться покоління. Настане той час, коли зовсім не залишиться живих ветеранів війни, але зостанеться пам'ять про них, про їхні подвиги, про ту страшну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю. І від нас усіх залежить, щоб це залишилося в пам'яті прийдешніх поколінь.
2 ведучий.
Вже 70 років відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це небагато, а для людини — це майже все життя. Згадаймо сьогодні  ті лютневі дні 1944р.
Слово вчителя.
За 952 дні фашистської окупації в Шепетівці  було знищено близько 10 тисяч мирного населення, насильно вивезено у гітлерівську Німеччину 273 юнаків та дівчат. На околиці міста знаходився табір для військовополонених, в якому було закатовано 20 тисяч солдатів і офіцерів. Окупанти зруйнували всі промислові підприємства, 1908 будинків, будинок культури, будинок піонерів, краєзнавчий музей, школи, бібліотеки, повністю був зруйнований залізничний вузол, вокзал. Та шепетівчани, не дивлячись ні на які звірства, вистояли.  Майже місячний бій за місто  був дуже важким та кровопролитним. Лише на вулицях міста ворог залишив 3180 трупів солдатів та офіцерів, було підбито 47 танків, в тому числі 12 самохідних гармат, захоплено 67 гармат, 83 міномети, 140 кулеметів. Але й радянські війська понесли великі втрати у цих боях. Розповідь учнів про героїв – підпільників.
1 учень
Перші підпільні групи виникають у Шепетівці ще влітку 1941року. Одна із них пов'язана з іменем Горбатюка. Підпільники часто влаштовували втечі військовополонених, яких фашисти мали замордувати; знищували різні товари, що зберігалися на складах; здійснювали диверсії, друкували листівки. З допомогою підпільників врятувалося майже 1,5тис. військовополонених.
2 учень
У 1943-1944р. навколишні ліси перетворилися у партизанські зони під керівництвом А.Одухи, вчителя з с. Стриган Славутського району. Поблизу Шепетівки  діяв партизанський загін під керівництвом офіцера (колишнього військовополоненого) О.Музальова. Партизани нападали зненацька на розташування німецьких частин, громили поліцію. За мужність і героїзм командир партизанського загону О. Музальов удостоєний  звання Героя Радянського Союзу.
1 ведучий
Підпільники, партизани Шепетівщини боролися з фашистами як могли. Але ворог зосередив у місті значні сили, створив міцну систему вогневих точок. Він намагався будь-що втримати у своїх руках такий важливий залізничний вузол.
У перших числах лютого 1944року радянські війська наблизилися до міста кілька днів точилися бої за Шепетівку. Війська атакували ворога з різних сторін, поступово заганяючи його у «смертельний мішок».
2 ведучий
Першими прорвалися в місто танкісти підрозділу гвардії старшого лейтенанта Кошечкіна. Наприкінці дня 11 лютого  1944р. опір оточеного німецького гарнізону було придушено, а місто звільнено.
На честь визволення Шепетівки Москва салютувала 12 артилерійськими залпами із 124 гармат.
Слово вчителя
У чотирьох братських могилах сьогодні покоїться 1713 воїнів – визволителів. Своїм життям вони наблизили світлий день визволення Шепетівки. Низький їм уклін! На жаль, сьогодні все менше залишається ветеранів – визволителів  Шепетівщини. Для них Велика Вітчизняна війна – це не історія, а подія, яка була, є і буде довіку болючою, незагойною раною. А ми завжди пам’ятатимемо, якою дорогою ціною наближався день визволення нашого рідного міста.
1 учень
Для юних — це вже давнина.
Минуло мирних 70 років,
Як з нашої землі ненависна війна
Втікала полохливим кроком.
2  учень
Хто б це вгадав і по якій причині,
На скільки літ розтягнеться війна!
І звісно всім: земель багато в світі,
А рідна, батьківська, — лише одна.
3  учень
Вкраїну хоч із краю в край сходи,
Усі роздоли, всі її простори
Навряд чи знайдеться десь двір, куди
Не внадилося б ненависне горе.
4  учень
Ох, скільки битв одгриміло довкола
У навіжений, божевільний час
Та чорна кривда правди не зборола,
І не піддався світ пітьмі, не згас.
5 учень
Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі — довіку нетлінні,
З граніту волає грізно і люто:
"Ніхто не забутий, ніщо не забуто!"
1 ведучий. Велика вдячність усім тим, хто кував Перемогу. Пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя. Без минулого не може бути майбутнього. Тож схиляємо низько голови перед пам'яттю тих,  хто віддав життя за наше майбутнє, за ясне і мирне небо.
Захист малюнків на тему: «Тобі, рідна Шепетівко, присвячується»

Висновки:
Слово вчителя.
Народна мудрість свідчить: «Герої живуть доти, доки про них пам’ятають». Наша з вами головна мета – зберегти в пам’яті прийдешніх поколінь подвиг нашого народу, наших земляків у роки Другої світової війни.
Я дякую усім за увагу. До побачення!